Мій будинок — моя відповідальність. Як на Вінничині працюють над безпекою житла

Працювати над створенням комфортного простору для життя повинні не лише міські служби, а й самі мешканці. Принаймні такого підходу дотримуються жителі Вінниці, які створюють об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

Разом вони не лише вирішують комунальні проблеми, але також намагаються захистити свої оселі від потенційних небезпек.

«Люди хочуть спокійно виходити у двір і не боятися. Звичайно, є першочергові потреби мешканців: вода, газ, світло. Але якщо люди не почувають себе в безпеці, вони починають нервувати», – пояснює Ельвіра Мрясова, голова правління «Асоціації ОСББ Вінниччини». Вона разом із головами правлінь ОСББ допомагає мешканцям налагоджувати діалог з дільничними – щоб разом працювати над безпекою своїх будинків.

На зустрічі з мешканцями голови ОСББ запрошують дільничних. Як розповідає Мрясова, в деяких будинках люди самі просять, щоб на видному місці була інформаційна дошка із контактами поліцейського.

«Люди починають дізнаватися про своїх дільничних, починають частіше звертатися до поліції», – говорить Віталій Шведа, заступник начальника відділу дільничних Управління превентивної діяльності ГУНП у Вінницькій області.

Голови ОСББ запрошують також спеціалістів із техніки безпеки, з охорони, психологів – щоб розповідати людям, як діяти в складних ситуаціях.

Однак робота з населенням не обмежується лише містом. За словами Шведи, усі 250 дільничних області відвідують на подібні зустрічі з членами громад. У селах поліцейські та місцеві мешканці обмінюються інформацією щодо людей із підозрілою поведінкою. Як стверджує Шведа, така взаємодія вже допомогла розкрити злочин:

«Завдяки цій програмі нам вдалося розкрити пограбування помешкання. Люди вказали на незнайомця, якого вони бачили, сказали поліцейським, куди він пішов».

Якщо в містах прикладом самоорганізації є ОСББ, то в області – ОТГ (об’єднані територіальні громади). Населені пункти об’єднуються, щоб разом вирішувати питання благоустрою, безпеки та розвитку. Наприклад, Студенянська ОТГ, що розташована у понад 150 км від Вінниці на кордоні з Придністров’ям.

Опитування мешканців цієї громади показало, що більшість (58%) із них не знають свого дільничного, розповідає Станіслав Нижник-Оскольський, координатор по впровадженню Сommunity Рolicing в області. Щоб виправити цю ситуацію, громадські активісти вирішили організувати зустрічі за прикладом ОСББ у Вінниці.

«До цього дільничний проводив прийом громадян «для галочки». А зараз він почав приїжджати до населення. Ми показуємо їм (правоохоронцям), що співпраця можлива», – розповідає Нижник-Оскольський.

«На прикладі успішних ОСББ та ОТГ ми демонструємо іншим, що можна об’єднуватися для вирішення загальних проблем. В Студеній вже готові оновити громадське формування, виходити на спільні патрулювання, а також виконувати роль добровільної пожежної дружини», – додає Мрясова.

Як розповідає Нижник-Оскольський, після зустрічі із дільничими школярі почали консультуватися щодо проблеми домашнього насильства. Троє підлітків вирішили стати поліцейськими.

«Соціологія показала, що мешканців Студеної особливо турбує рух автотранспорту. Вони порадилися з поліцією та вирішили, що необхідно обмежити швидкість та обладнати тротуари. Окрім цього, дуже важливою є програма безпеки, яка дозволить приймати рішення на місцевому рівні для убезпечення громади», – розповідає про результати співпраці Андрій Гижко, перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації.

За його словами, у кожної громади є своя особливість, а у великих містах – навіть у кожного району. Відгук від населення дає змогу ухвалювати правильні рішення: наприклад, встановлювати відеокамери там, де вони справді потрібні.

В планах у обласної влади – розвивати об’єднання на кшталт ОСББ та ОТГ, адже саме вони можуть ефективно презентувати та вирішувати проблеми членів громад, зокрема в питаннях безпеки.

Текст створено в межах роботи експертної групи «Взаємодія поліції та громади» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Фото: Центр інформації про права людини.
Джерело: Сайт Центру інформації про права людини