Ірина Брунова-Калісецька,
кандидат психологічних наук, конфліктологиня
Будь-яка криза виявляє і загострює застарілі проблеми, стає лакмусовим папірцем для існуючих підходів до їх вирішення, показує ступінь ефективності таких підходів. Не став виключенням і карантин із пандемією щодо питань безпеки в громадах, де проживають роми.
Ромська громада серед інших національних спільнот в Україні є, можливо, найбільш уразливою з соціально-економічної, безпекової, освітньої точок зору. З одного боку, роми потерпають від значної кількості обмежень реалізації своїх прав (і об’єктивних, і суб’єктивних), а з іншого, викликають на себе, мабуть, найбільше страхів та упереджень з боку інших громадян. Проте, далеко не завжди очевидно в сенсі безпеки громад, що «рветься, там де тонко» і що безпека самих співгромадян-ромів є частиною спільної безпеки всієї громади. І що шукаючи рішень для безпеки ромських сімей, ми насправді знаходимо шляхи, корисні для всієї громади, де багато проблем є спільними для всіх.
Точної інформації щодо кількості ромів в Україні немає. За даними офіційного перепису 2001 року, в Україні мешкає приблизно 47 587 ромів. Однак, за оцінками інших джерел, чисельність ромів в Україні становить від 120 000 до 400 000 осіб. Існує три основних пояснення розбіжності між офіційними та неофіційними цифрами: той факт, що в деяких областях велика кількість ромів не мають документів, що посвідчують особу, і тому офіційно не зареєстровані; небажання ромів заявляти про своє етнічне походження через страх, що вони стануть об’єктами дискримінації; неправильна реєстрація ромів, наприклад, як румун, органами влади 1.
Фото зі сторінки Ради Європи в Україні
24–27 квітня ми поспілкувалися з ромськими медіаторами, діячами та представниками поліції з Одеси, Закарпаття та Харкова, щоб дізнатися, які проблеми безпеки загострилися і які механізми їх вирішення спрацювали. В тексті будемо цитувати тих, хто погодився бути згаданим, зокрема Миколу Бурлуцького, радника з ромських питань при Харківській ОДА та Володимира Кондура, Голову ГО «Правозахисний ромський центр», м. Одеса, Голову Коаліції ромських неурядових організації «Стратегія 2020».
Коронавірус
На момент проведення інтерв’ю всі, з ким ми спілкувалися, казали, що про випадки зараження коронавірусною хворобою серед ромів не чули. Але важливо розуміти, що стоїть за цією інформацію. Так, за словами Миколи Бурлуцького (Харків), люди бояться звертатися у лікарні, і не тільки роми. А за інформацією Володимира Кондура (Одеса), в місця компактного проживання медики не заходять і тестів не проводять. Але це стосується не тільки ромів із вразливих громад, в яких може не бути коштів для достатньо дорогого PLR тестування, навіть якщо б вони і хотіли протестуватися, а і багатьох інших громадян за межею бідності, в яких також нема доступу до тестування.
В Ужгороді значна частина ромських сімей уклали декларації з сімейними лікарями і отримують консультації телефоном, але кажуть, що швидка не приїжджає, і не тільки до ромських родин. В цих відповідях простежується спільна українська проблема зі збором інформації щодо розповсюдження коронавірусу, але є специфіка, як показала ситуація пізніше у Нерубайському (Одеська область).
Карантинні поради на влашському діалекті
Якщо стає відомо, що в тій чи іншій громаді є захворілий на коронавірус українець, це не стає приводом вважати всіх українців загрозою, тоді як якщо інформація про захворілих проходить із вказуванням місця розташування ромського поселення, це значно збільшує загрозу того, що і дії влади, і дії інших громадян будуть дискримінаційними щодо всіх представників ромської громади.
В плані безпеки органам місцевого самоврядування, поліції, медикам дуже важливо враховувати ці особливості при організації карантинних заходів, комунікації і роз’яснення того, що відбувається, не погіршуючи при цьому і так украй непросте положення ромів у суспільстві. І якщо власне заходи, які були застосовані владою у Нерубайському, можна вважати адекватними(зокрема, організація доставки продуктів, засобів захисту, тестування), то пояснення ситуації владою для медіа та населення викликало занепокоєння ромських діячів саме загрозою ще більшої сегрегації та дискримінації ромів.
Економічні наслідки карантину
Другий блок безпекових питань стосується економічного положення ромських сімей. Частина з них, як і частина українців, втратило джерела доходів, зокрема пов’язаних з закриттям ринків або можливостей влаштуватися на польові роботи через закриття транспортного сполучення. Такі сім’ї зазвичай заробляють гроші на день чи два і не мають жодних збережень. Через це багато родин на межі виживання із неможливістю прогодувати своїх дітей. І для них питання голоду значно більш актуальне, ніж питання здоров’я. І хоча в більшості громад карантинних обмежень люди дотримувалися, ризик того, що голод примусить їх порушувати, зростає з кожним днем. Ще гірше виявиться їх становище, якщо через вимушене порушення люди отримуватимуть штрафи.
Вочевидь, питання гуманітарної допомоги – як їжею, так і засобами особистого захисту – є актуальним, хоча гуманітарна допомога, звичайно, не дає сталого рішення щодо можливостей офіційного працевлаштування та заробітку. Але і щодо гуманітарки ромські громади не побачили підтримки ані від органів місцевого самоврядування, ані від волонтерських груп та організацій, ані від політичних партій.
Найбільше згадують допомогу Ромської програми Міжнародного Фонду «Відродження» та Єврокомісії, але і ця допомога, як зазначив Володимир Кондур є «краплею в морі», оскільки не може забезпечити всі потреби. Єдиною підтримкою є соціальна допомога на дитину, і в цілому взаємодію із соціальними службами ромські представники з різних областей вважають вдалою, зокрема там, де в органах соцзахисту є і ромські працівники. Але варто враховувати, що проблема паспортизації ромів – застаріла, подекуди її потроху вирішують ромські активісти та організації у співпраці з Державною міграційною службою, поліцією та органами місцевого самоврядування. Зараз це означає, що більше паспортизованих ромів можуть отримувати різні види соціальної допомоги. Проте її досі отримують не всі, кому вона є потрібною, якщо люди вимушені були повернутися з заробітків і не змогли стати на облік, щоб отримати соціальну допомогу.
Фото зі сторінки Ради Європи в Україні
За словами Миколи Бурлуцького, дещо легше переживати цей період християнським громадам, в яких відчувається більше підтримки та взаємодопомоги і до ресурсів, що надає Міжнародний Фонд «Відродження», долучаються і гуманітарні можливості Таврійського Християнського Інституту. З іншого боку, як сказав інший ромський діяч, «в таборах людям залишається тільки молитися», оскільки ні від кого більше роми і не очікують допомоги.
Важливий урок, який варто з цього винести, – це те, що органи місцевого самоврядування, які не тримають в полі уваги проблеми уразливих груп ромів (саме уразливих, бо не всі ромські сім’ї є настільки уразливими в економічному плані), зокрема, у кризові для всієї громади моменти, не можуть ефективно допомагати тим, хто потребує цього найбільше, залишаючи їх на самоті з викликами і відсутністю джерел їх подолання. Втім, це стосується не тільки бідних ромських родин, а й бідних в цілому. Маємо випадки, коли до ромських благодійних організацій звертались родини інших громадян, українських зокрема, по гуманітарну допомогу. А отже це проблема безпеки всієї громади. Наприклад, один з представників поліції зазначив, що громадяни різних етнокультурних груп, які виїжджали на сезонні заробітки, залишилися без роботи, і вдаються до крадіжок, наполягаючи на тому, що це не обмежується жодною етнічною групою.
Більше про бідність, як явище, що стосується не тільки ромських родин, можна прочитати у дослідженні «Культура (субкультура) бідності в Україні». І це питання, щодо яких разова гуманітарна допомога – не те, що може сформувати системні рішення з довгостроковими результатами для громади. Тут без органів влади самі фонди та благодійні організації не зможуть впоратися. Зокрема, йдеться про створення робочих місць.
Взаємодія з поліцією та іншими органами влади
Що стосується дій поліції, та ширше взаємодії з органами влади, то вони відрізняються від громади до громади. Там, де комунікація дільничних з мешканцями ромських поселень та їх лідерами була налагоджена до карантину, вона сприяє і зараз пошуку таких безпекових рішень, які є найефективнішими саме для цих громад, з урахуванням їх особливостей. Там же, де робочі групи із залученням ромських радників при ОДА або інших органах влади, створені у рамках виконання Стратегії-2020, не запрацювали до карантину, вони не працюють і зараз.
Офіс Омбудсмена в Україні
Так само виглядає не дуже ефективним алгоритм дій, який пропонувався поліції. Є свідчення того, що поліція уникає фіксувати проблеми, намагаючись позбутися необхідності вирішувати питання, що з’являються у ромських громадах. Але ж самі по собі проблеми нікуди не зникають. Крім того, по-різному сприймаються дії поліції щодо патрулювання навколо місць компактного проживання. Якщо для органів влади це може здаватися адекватними мірами із забезпечення карантину, то для самих мешканців, в яких можливостей заробітку всередині поселень значно менше, ніж за їх межами, вочевидь, ці міри не сприяють полегшенню ситуації.
Якщо виходити на рівень ОТГ, то, за словами Володимира Кондура, реформа децентралізації і не враховувала в достатній мірі питання національних меншин, в місцевих політиках ці питання не пропрацьовувались, а місцеві бюджети не мають відповідно закладених коштів, в тому числі на форс-мажори та кризові ситуації. До Плану розвитку ОТГ питання взаємодії, безпеки та підтримки меншин також частіше за все не вносяться.
Медіа висвітлення та безпека
Окрема сфера безпеки громад, де проживають роми, – це медіа. Всі респонденти відмічали наявність мови ворожнечі, підігрівання антиромських настроїв у медіа і соцмережах, включно з погрозами «влаштувати Лощинівку». Подібним меседжам сприяють і такі випадки, як з мером Івано-Франківська, який побачив «рішення» в тому, щоби примусово виселити мігруючих ромів за межі області у суто радянському стилі «нема людини – нема проблеми».
За словами Володимира Кондура, це дає певний «приклад» для людей, що так вчиняти з ромами можна. Але ж така практика «рішення», якщо вона приймається громадою, крім того, що є грубим порушенням прав людини, може також в подальшому розповсюджуватися на інші групи у громаді, що не сприяє відчуттю захищеності в людей і підсилює ризик насильства за етнічними та іншими ознаками. Прикладом того є випадок чергового підпалу в Києві 29 квітня 2020 року.
Таким чином, ромські експерти побоюються того, що саме медіа та соціальні мережі можуть стати джерелом ескалації ненависті та, як наслідок, насильства в разі, якщо становище громадян України ромського походження погіршиться у зв’язку з епідемією та карантином. Як описувати ситуацію з коронавірусом без мови ворожнечі і не підсилюючи дискримінацію щодо різних етнічних спільнот, можна дізнатися в Пам’ятці для представниць/представників медіа щодо висвітлення тематики національних меншин у контексті пандемії COVID-19 в Україні, що її розробив Офіс Ради Європи в Україні. Ці поради будуть корисними не тільки для медіа, але і для прес-служб органів влади та місцевого самоврядування.
Загалом, карантин став додатковим тестом виконання Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Як з точки зору взаємодії з органами влади у рішенні безпосередньо безпекових питань, так і у подоланні причин тих безпекових проблем, що виникають: можливостей професійної освіти, створенні робочих місць, тощо, за виключенням більш-менш працюючої сфери соціального захисту.
Резюмуючи, варто сказати, що коронавірус не став значущим викликом для ромських мешканців громад, оскільки вони в такому становищі – без суттєвої допомоги місцевої влади, офіційних джерел доходів, без чутливої місцевої етнополітики та під певним «прицілом» медіа – живуть багато років. Втім, багато з тих проблем, з якими стикаються роми, відчувають на собі і інші громадяни України і також потребують відповідної підтримки та комплексних рішень всіх органів влади та громадянського суспільства, зрештою, всієї громади, чия безпека складається з безпеки кожного громадянина, незалежно від будь-яких його ознак.
1 Методичні рекомендації по налагоджуванню взаємодії та діалогу між співробітниками поліції та ромських громад, проекту «Побудова діалогу та порозуміння між ромами та поліцією», який реалізується МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» у партнерстві з Управлінням забезпечення прав людини НПУ, за фінансової підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччини.
