Кейси

Чому в одних місцях ми почуваємося безпечно, а в інших – ні?

Вікторія Бриндза

Чому в одних місцях ми почуваємося безпечно, а в інших – ні? З’ясувавши, що дає нам відчуття безпеки в місті, можна пробувати впливати на середовища, в яких ми перебуваємо, а відтак збільшувати їхню безпечність.

Давайте одразу відокремимо безпеку і відчуття безпеки. Перше – об’єктивне, включає перелік загроз, які існують у середовищі, друге – суб’єктивне, включає відчуття тривоги і страху від очікування загроз. Заасфальтована доріжка може виглядати цілком надійною, але містити приховану загрозу провалля ґрунту. Отже, суб’єктивно – вона безпечна, об’єктивно – ні. І навпаки – порожня вулиця вночі може об’єктивно не містити жодних загроз, однак, пройтися нею може бути страшно.

ikonka

Основне припущення цієї статті полягає в тому, що збільшувати відчуття безпеки в середовищі можуть мешканці разом із поліцією. А далі саме відчуття безпеки впливатиме на об’єктивну відсутність злочинності в місті. Як? Зараз розкажу. 

Кілька років тому мою сусідку обікрали. Це сталося в гаю біля нашого будинку серед білого дня. Вона гуляла з дитиною у візочку, до неї підійшов чоловік і, погрожуючи ножем, змусив зняти золоті прикраси. Ми тоді саме створювали ОСББ, і ця тема стала важливим об’єднуючим чинником.

Ми з сусідкою організували зустріч співмешканців на тему безпеки, на якій пропрацювали не лише те, як повернути вкрадене, але й як мешканцям убезпечити себе на майбутнє. Під час розмови з’ясувалося, що це вже не перша жертва, і що багатьом страшно ходити гаєм. Ми, звісно, чули і зневіру, і  #зраду під час зустрічі, чули і те, що нічого не зміниш, тут може зарадити лише поліція, а ще краще – Президент… Але ми підготувалися і запропонували спільноті на розгляд перелік конкретних простих для втілення кроків. Обговорили, розподілили відповідальність між активістами і спільно все втілили. Результат? Поки більше ніхто з сусідів не постраждав, а гай став суттєво безпечнішим.

Ось кроки, які ми втілили. Вони подані узагальнено, аби стати у нагоді й іншим просторам і містам.


1. Збільшити видимість: освітленість і відкритість простору

Уявімо, як виглядала територія до змін. Доріжка крізь гай – близько півкілометра, кілька поворотів, перепадів висоти, болото, хащі, темрява. Водночас, це найшвидший шлях від будинку до громадського транспорту, магазину, пошти, найближчої школи. Ті, хто мали змогу ховатися у власну машину чи таксі, переважно так і робили, особливо за поганої погоди чи у темну пору доби. Однак користуватися доріжкою доводилося значній кількості людей, і щоразу це викликало у них стрес.

Подзвонивши на гарячу лінію міста, ми з’ясували, кому належить ця територія та хто її обслуговує. Далі звернулися у назване підприємство, описали ситуацію і попросили скосити траву. Прохання втілили не одразу, але правильно зроблений запит і наполегливість зробили свою справу – «батькам з маленькими дітьми страшно ходити територією, яку ви обслуговуєте … на коли ви можете поставити скошення трави в план?», «коли вам передзвонити?» тощо.

Нам пощастило, що не за горою були й місцеві вибори. Доріжку заасфальтували і провели там освітлення майже без зусиль з нашого боку. Проте, не журіться, якщо у вашій місцевості вибори тільки завершилися, пишіть офіційні звернення до районних адміністрацій, зокрема від ОСББ, і чітко вказуйте, що ви хочете, і до чого можете долучитися. Після п’ятого звернення справа переважно починає рухатися.

Освітлення і відкритість простору суттєво вплинули на ситуацію. Підозрілу особу стає видно здалеку, що дає змогу підготуватися – у нашому випадку ми радили почекати когось із сусідів і не йти доріжкою самому. Тож прозорість – ворог підозрілого.


2. Доглянутість: прибирання і ремонт

Припускаю, що догляд за територією є одним із тих пунктів, який ми недооцінюємо найбільше. Здається, обладнати територію, купити і встановити обладнання – ось де справжні витрати, але на догляд території ресурсів потрібно не менше, а його результати переважно непомітні. Навпаки, помітно стає, коли територія недоглянута. 

Класична Теорія Розбитих Вікон стверджує, що видимі ознаки антисоціальної поведінки і безладу творять середовище, а це, зі свого боку, спричинює злочини і безлад. Якщо регулярно не косити хащі – вони швидко відновлюються, а біля лавочок, на яких тепер не страшно сидіти, з’являється сміття. 

Тож наступним нашим кроком було постійне нагадування відповідним службам про необхідність вкотре покосити траву, замінити лампу в ліхтарі чи обрізати зайві гілки.

Прибирання території стало ще одним об’єднавчим чинником для сусідів. ОСББ забезпечувало пакети для сміття та рукавиці й заздалегідь вішало оголошення. До того ж, після прибирання можна замовити піцу чи спільно засмажити сосиски. Запропонуйте іншим будинкам долучитися, у нашому випадку це були кілька комерційних організацій, розташованих з іншого боку гаю. Таку толоку вони перетворили на один із заходів своєї корпоративної відповідальності й командотворення.

Двох-трьох генеральних прибирань на рік нам вистачає, аби територія загалом не виглядала занедбаною, водночас, біля лавочок варто встановити смітники і подумати, хто буде відповідати за їхнє спорожнення.


3. Наявність доброзичливих людей у просторі

Наявність громадських просторів робить середовище міським. На відміну від приватних просторів, що відгороджені парканами, громадський простір – це територія, якою можуть користуватися усі. На відчуття безпеки впливає привабливість такого простору для доброзичливих (аби не сказати порядних) громадян. Лавки в хащах приваблюють алко любителів, але поставте у відкритому чистому просторі гойдалку й пісочницю, – і діти, мабуть, витіснять антисоціальні групи. Якщо для таких груп є десь поряд альтернатива, то ймовірність витіснення збільшується.

У нашому випадку гай було поділено на зони – територія навколо доріжки стала «білою» зоною, трохи далі виокремилась територія для собачників, ще далі – місце, яке умовно можна назвати «територією домінування людських слабкостей». Українське життя непросте, тож для  тих, хто зловживає алкоголем, варто виділити окреме місце, інакше окреме місце доведеться виділяти для всіх інших відвідувачів певної території. Подумайте, чи у вашому місті комфортно перебувати з малими дітьми в парку або на вулицях, чи потрібно їх «ховати» в спеціально обладнані закриті дитячі центри з пильною охороною. 

Міські середовища України змінюються. Частково завдяки допомозі міжнародних організацій, але великою мірою і завдяки дорослішанню місцевих громад, які вимагають покращення простору для людей. Людина та її якість життя дають поштовх до розвитку міст, на відміну від радянського (індустріального) містобудування, де на першому місці були потужні підприємства, фабрики, заводи, а людей потрібно було переправити зі спальних районів на роботу і назад. Динаміка життя у таких містах змінюється – людям починає подобатися перебувати в місті, ходити пішки чи їздити велосипедом. І замість того, аби ховатися у дорогих машинах і облаштованих броньованих помешканнях, середній клас полюбляє «тусуватися» у кав’ярнях, парках та інших громадських просторах. 

Баланс змінюється, і від суспільства недовіри ми поступово починаємо відкриватися і долати страх. Згідно з даними всеукраїнського опитування громадської думки, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у 2018 році, більшість людей довіряють звичайним людям у своєму населеному пункті, а відтак девіантні групи поступово витісняються з громадських просторів.

Довіра до соціальних інституцій, % опитаних
   Омнібус, грудень 2017 р.  Омнібус, грудень 2018 р.
 Соціальні інститути і категорії населення  Довіряю   Не довіряю   Баланс довіри-недовіри   Довіряю   Не довіряю   Баланс довіри-недовіри 
 Звичайним людям у Вашому населеному пункті  73 8 65 68 12  56 
 Волонтерам, які допомагають армії  67 14 53 63  16  47 
 Волонтерам, які допомагають переселенцям  65 11  54  61  14  47 
 Церкви  57 17  40  51  23  28 
 Збройним силам України  53 24  30  51  27  24 
 Громадським організаціям  37 25  13  41  25  16 
 Переселенцям  35 20  14  37  21  16 
 Українським ЗМІ  26 43  -17  31  42  -11 
 Патрульній поліції  33 33  30  45  -15 
 Національній поліції  23 44  -21  29  49  -20 
 Опозиції  13 59  -46       
 Проєвропейській опозиції (Батьківщина, Самопоміч і т.д.)  не було не було  не було  24  47  -23 
 СБУ  12 47  -35  21  48  -26 
 Опозиції з колишньої влади (Опозиційний блок, За Життя) не було  не було  не було  16 58 -42 
 Президенту України  14 69  -55  16  70  -54 
 Уряду України  10 73  -63  11  74  -63 
 Російським ЗМІ  2 76  -74  75  -71 
 Верховній Раді України  5 82  -77  80  -72 
Джерело: КМІС 


Ті, хто обслуговують такі місця і простори, змінюють пріоритети: замість збереження і охорони просторів вони починають допомагати людям насолодитися спільним простором. Ми все менше чуємо злобне «не ходити по помитому!», а якщо і чуємо, то радше через безпеку пересування по слизькій підлозі, ніж через порушення сакральної чистоти. Управлінці територій і просторів прагнуть зробити їх такими, де хочеться перебувати, де відчуваєш себе своїм, маєш відчуття належності до середовища, території, міста.



4. Конструктивна взаємодія з поліцією

Познайомтеся з дільничним поліцейським. Адресуйте до нього / неї запити й цікавтеся прогресом. У нашому випадку ми постійно розпитували дільничного, як і де справа, що ми можемо зробити, аби допомогти. Спільно з дільничним ми організували вечірні патрулі, поки трава в гаю ще не була скошена, а освітлення не встановлене. Звісно, імовірність того, що патруль натрапить на злочинця, невелика, проте наявність патрульних зменшувала відчуття занедбаності.

Фото

Мешканці все ще не довіряли беззаперечно. Але знайомство з дільничним дало змогу принаймні відкрити вікно для подальшої побудови довіри. 

Стан постійної тривоги втомлює. Так чи інакше, нам хочеться мати впевненість у житті, ми хочемо розраховувати на роботу інституцій, думати про речі, які виходять за межі постійної боротьби за виживання. Можливо, у працівників поліції теж є таке бажання.

Задовольнивши свої базові потреби, куди входить і потреба в безпеці, людина починає думати про потреби вищого рівня, зокрема про турботу про навколишнє середовище, почуття відповідальності за розвиток свого міста, країни.

© 2020 Всі права захищено.
Цей сайт створено та працює за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Сайт адмініструється ГО «Інститут миру і порозуміння» (ІМіП).
Сайт виконує інформаційно-просвітницьку функцію.