Понад рік у Сумах працює кабінет зменшення шкоди від вживання ін’єкційних наркотиків. Він – єдиний подібний кабінет в Україні та на території Східної Європи й Центральної Азії. Щодня туди приходять люди, які вживають наркотики, аби отримати чисті інструменти, психологічну підтримку, соціальний супровід.
Як працює кабінет зменшення шкоди в Сумах, як він вплинув на безпеку в місті та на самих споживачів наркотиків – розказали лікарі, соціальні працівники та клієнти.
Іван, 34 роки. Досвід вживання ін’єкційних наркотиків – 10 років
Іван говорить так, що дивлячись на нього, ніколи не назвеш його споживачем. Жартує – коли поголиться, то навіть цигарки не продають. Насправді, це не зовсім жарт – він дійсно виглядає досить юно: сірий спортивний костюм, легка куртка, масивні кросівки. Він гарно пострижений, дуже охайний – як у розмові, так і в зовнішньому вигляді й манерах.
Говорить, довгий час жив закордоном. Там і почав періодично вживати наркотики. Повернувся в Україну й згодом зрозумів, що повністю затягло.
«Я втратив багато часу, сили, здоров’я, грошей. Рік тому сказав собі, що за дванадцять місяців кину колотися. Прийшов у наркодиспансер, здав усі аналізи й розпочав приймати замісну підтримувальну терапію (ЗПТ). На сайті ЗПТ познайомився з соціальною працівницею громадської організації «Клуб “Шанс”». Вона й розповіла про програми профілактики. Тож, за великим рахунком, як тільки відкрили кабінет зменшення шкоди, я почав у нього приходити»
Щоранку Іван приїжджає в медзаклад за препаратами замісної терапії. І щоранку намагається зайти до соціальних працівників кабінету зменшення шкоди.
«Я десять років вживав наркотики й навіть не міг ні з ким поговорити про це. Не було жодного місця, де б я відчував себе в безпеці, де мені було б комфортно. А сюди приходжу, відкриваю людині душу, і вже легше. Може, це досить сентиментально, але в мене так. Плюс беру роздаткові матеріали: презервативи, лубриканти, літературу. Проходжу тестування на ВІЛ і гепатити»
За минулий рік Іван відмовився від ін’єкційних наркотиків, і вже цього року хоче повністю зменшити дозування медичного метадону, пройти детоксикацію та поїхати на роботу в іншу країну.
«Я почав себе краще почувати. Немає нав’язливих думок, де знайти наркотики, звідки дістати на них гроші та чи вистачить, щоби купити чисті шприци. Окрім цього, у мене вже немає страху загриміти за ґрати. Я перестав боятися поліції, мені не страшно, що мене зупинять або будуть перевіряти. Просто на це немає жодної причини»
Віктор, 37 років. Досвід вживання ін’єкційних наркотиків – 11 років
«Колись я витрачав пів дня, щоби знайти наркотики».
Віктор говорить, залежність – в голові. Його стаж вживання – понад десять років. Проте попереду – останні два місяці замісної терапії.
На мої питання відповідає коротко, наче відрубує кожне речення: «Зв’язався з поганою компанією. Дійшло до того, що на наркотики йшли всі гроші. Добре, що хоч з дому нічого не виносив». П’ять років тому почав лікуватися та отримувати соціальний супровід працівників громадської організації «Клуб “Шанс”». Говорить, кабінет зменшення шкоди, який відкрили минулого року, має чи не державне значення. Без перебільшення.
«Ще кілька років тому один шприц могли промити та використати різні люди. А це ризик зараження. Ми всі це розуміли, – розповідає Віктор. – Грошей на “баяни” завжди не вистачало. Проте, кожен обирає свій шлях, кожен обирає – колотися йому, чи ні. Але якщо в людини будуть під рукою свої чисті шприци, голки, презервативи, лубриканти – вони ними скористаються. Особливо, якщо їм просто потрібно прийти й взяти їх безкоштовно в кабінеті зменшення шкоди»
Як було раніше, та як відкрили кабінет зменшення шкоди в Сумах
Майже 20 років у Сумській області працюють програми зі зменшення шкоди від вживання ін’єкційних наркотиків. Одна з їх частин – програма замісної підтримувальної терапії (ЗПТ).
Щоденно в обласному центрі препарати ЗПТ – метадон чи бупренорфін – отримує понад 300 осіб. Ліки допомагають стримувати в наркозалежних потяг до наркотиків і не допускають синдрому відміни.
Окрім цього, програма забезпечує не лише комплексне лікування хворого, а й впливає на зниження рівня криміногенності в громаді, у якій той живе.
Зазвичай, хворі на опіоїдну залежність, які є пацієнтами ЗПТ, перестають практикувати ризиковану поведінку, вживати ін’єкційні наркотики та залишати на вулиці використані шприци, у них зменшується ризик зараження чи передачі інфекційних захворювань.
«Разом з медиками, громадськими організаціями, представниками місцевої влади та поліцією ми маємо спільний досвід впровадження програм профілактики. До того ж, ми створили унікальний прецедент – перший у районі Східної Європи й Центральної Азії кабінет зменшення шкоди. Він функціонує на базі медичного закладу Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради “Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань” та спрямований на вторинну профілактику наркозалежності. Туди приходять і наші хворі, і люди, які не стоять на обліку», – говорить Тарас Злиденний, медичний директор КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань».
У кабінеті зменшення шкоди зібрали та зробили максимально доступними для споживачів наркотиків широкий перелік послуг. На одній локації на території лікарні наркозалежні можуть отримати консультацію соціальних працівників, психологічну допомогу, чисті шприци, голки, презервативи, лубриканти, спиртові серветки, пройти тестування на ВІЛ, зробити скринінг на туберкульоз. У кабінеті є інформаційні матеріали щодо безпечного вживання наркотиків і Налоксон – засіб, який рятує при передозуванні опіатами.
«Наразі програми профілактики працюють і розширюються. Ми плануємо створити ще один кабінет замісної терапії в Сумах, де наші пацієнти змогли б отримувати не лише препарати ЗПТ, а й, за потреби, антиретровірусну терапію, котра є невід'ємним компонентом програми надання комплексної медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ. Окрім цього, у тому ж місці ми хочемо створити ще один кабінет зменшення шкоди», – додає Тарас Злиденний
Кабінет зменшення шкоди є структурним підрозділом КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань». Там працює медична сестра і двоє соціальних працівників. Послуги з профілактики ВІЛ закуповує в громадської організації «Клуб “Шанс”» Центр Громадського здоров’я МОЗ України. Донорські кошти Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» залучили на ремонт приміщення та відкриття кабінету. Зі свого боку, Міжнародний фонд «Відродження» надав експертну, юридичну підтримку. Окрім цього, МБФ «Альянс громадського здоров’я» забезпечує поставки роздаткових, профілактичних та інформаційних матеріалів.
Яна Дейнека працює в кабінеті зменшення шкоди від початку його існування. Вона – соціальна працівниця громадської організації «Клуб “Шанс”». За освітою медична сестра, за плечима якої 17 років роботи у відділенні інфекції, детоксикації, кабінетах УЗД і функціональної діагностики. І якщо там метою є виявити хворобу та вилікувати, то в соціальній роботі – допомогти, перенаправити, проконсультувати та підтримати.
У кожного клієнта є власна картка, на якій нанесений спеціальний код. За ним і відбувається своєрідна реєстрація клієнтів і фіксація видавання роздаткових матеріалів. Усі послуги надаються анонімно та безоплатно.
«Ми видаємо шприци “двушки”, “п’ятірки”, “десятки” і “двадцятки”. До шприців – голки і спиртові серветки. Окрім цього, кожному обов’язково даємо презервативи та лубриканти. Постійно говоримо, що важливо захищати свій секс»
Також Яна проводить асистоване тестування на ВІЛ швидкими тестами. Надає клієнтам дотестову та післятестову консультацію. Пояснює, як працює тест на ВІЛ.
«Інколи доводиться буквально брати листок і малювати, де в клітині міститься вірус імунодефіциту, де – гепатиту тощо»
Яна говорить, останнім часом за консультацією звертається багато батьків споживачів наркотиків. Зазвичай, питають поради, коли їхні рідні починають вживати психостимулятори.
«За ці роки наркосцена змінилася, а звідси – змінилися і клієнти. Загалом, приходять люди від 20 до 72 років. Дівчат трішки менше. Більшість з них мають діток і сім’ї»
Понад рік роботи кабінету є відчутні зміни в поведінці клієнтів і їхній свідомості. Про це говорить не лише Яна, а й інший соціальний працівник кабінету.
«Люди приходять за замісною терапією в медзаклад, звідти заходять до нас і отримують роздаткові матеріали. Їм не треба їздити в різні точки міста. Усе “на відстані витягнутої руки”, тож не потрібно витрачати кошти на дорогу, боятися чи ховатися від знайомих, – говорить другий соціальний працівник громадської організації «Клуб “Шанс”», – окрім цього, ми проводимо багато інформаційних занять про ВІЛ, туберкульоз, гепатити. Звичайно, є свідомі клієнти, а є й безвідповідальні. Але шанс, що їхнє життя зміниться на краще є, і програми профілактики цей шанс збільшують»
«Ми постійно говоримо про методи самозахисту, про те, що всі інструменти мають бути стерильними, що шприци, голки та ампули не можна викидати в загальні смітники. Що потрібно захищати себе, своїх рідних і близьке оточення. Клієнти стають обізнанішими. Ми не просто видаємо роздатку, ми постійно комунікуємо. Особливо багато уваги приділяємо профілактиці поширенню ВІЛ», – додає Яна Дейнека
Ситуація з ВІЛ в регіоні. Програми зниження шкоди та їхній вплив
Для того, аби більш грунтовно порівняти статистику, нам доведеться повернутися на 32 роки назад.
Перший випадок ВІЛ був зареєстрований у Сумській області в 1988 році. Це була жінка, якій передався ВІЛ унаслідок незахищених статевих стосунків. З 1989 до 1995 рік було зареєстровано ще три випадки передачі ВІЛ. З 1996 року чисельність людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ) щорічно збільшувалася, що пов'язано із проникненням вірусу в середовище споживачів ін'єкційних наркотиків. У 1999 році 87,5% випадків передачі ВІЛ сталися внаслідок вживання наркотиків ін'єкційним шляхом.
«Тоді для нашого регіону була характерна групова методика вживання опіатів. Якщо в це середовище потрапляла людина з ВІЛ, то всі, хто контактувли з її шприцом, мали надзвичайно великий ризик зараження», - говорить Лариса Панасенко, заступниця медичного директора КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» з питань профілактики та боротьби зі СНІДом.
У 2000 році на Сумщині почали працювати перші програми зменшення шкоди: з’явилися перші пункти обміну шприців, залучили соціальних працівників тощо. Програми були спрямовані на те, щоби людина, яка вживає наркотики ін’єкційно та перебуває у групі ризику передачі ВІЛ через кров, використовувала чисті одноразові шприци й мала захищений секс. Акцент робився саме на інформуванні про шляхи передачі ВІЛ та способах цього уникнути.
«Згодом ми почали реєструвати позитивні зміни. Зокрема, з кожним роком кількість осіб, які інфікувалися ВІЛ унаслідок вживання наркотиків ін'єкційним шляхом серед усіх захворілих на ВІЛ почала зменшуватися. У 2000 році цей показник склав 75%, потім – 65% і менше».
Уже у 2019 році лише 13,8% ВІЛ передався через вживання наркотиків ін’єкційним шляхом, натомість, у 2018 році цей показник становив 21,7%.
«Наркозалежні стали більш обізнаними з питань ВІЛ. Вони отримують на пунктах громадських організацій, кабінеті зменшенні шкоди чи в мобільній амбулаторії чисті роздаткові матеріали, періодично тестуються на ВІЛ, стають на програму замісної терапії та отримують медичний метадон або бупренорфін, таким чином, відмовляючись від вуличних наркотиків та ін’єкційного вживання. Це сприяє тому, що вони все менше заражаються та розповсюджують ВІЛ», - підсумовує Лариса Панасенко.
Загалом, у 2019 році на Сумщині було проведено 50586 досліджень на ВІЛ, водночас, було виявлено 228 нових випадків. Під медичний супровід взяли 167 дорослих. У 2018 році в області провели 55142 дослідження та діагностували 272 випадків ВІЛ. Під медичний супровід взяли 203 дорослих.
