Сіверська міська рада (територіальна громада) розташована на півночі Бахмутського району Донецької області та утворена шляхом приєднання до міста Сіверськ чотирьох довколишніх сіл Її загальна площа становить 197,5 км2, а кількість населення - 14519 осіб.
Із початком пандемії COVID-19 навесні 2020 року громада зіштовхнулася з низкою проблем, шляхи вирішення яких необхідно було шукати. Так, заступниця міського голови з гуманітарних питань Ірина Коваленко розповіла про труднощі з медичними закладами. Перш ланка (Сіверська амбулаторія) належить до Бахмутської районної ради, а Сіверська багатопрофільна лікарня планового лікування з 1 січня 2021 року перейшла в комунальну власність Сіверської громади.
За її словами, на ситуацію погано вплинула неузгодженість дій між первинною та вторинною ланкою, зокрема у проведенні ПЛР-тестів: хто саме їх повинен проводити, платно чи безкоштовно. Також проблемою стала відсутність у штаті лікарні лікаря-інфекціоніста, адже згідно з договором на фінансування, укладеним з Національною службою здоров’я України (НСЗУ), лікарня не могла отримати кошти на відділення, де лікували хворих на коронавірус. Укомплектувати штат виявилося важко, бо дуже мало лікарів готові приїхати і працювати в маленькій громаді. “Виходить, що наші медпрацівники обслуговували хворих на коронавірус, але гроші за це не отримували. Це питання дуже складне, і взагалі з лікарнею складно. Проте її треба зберегти, адже майже 14 тисяч населення громади нікому не потрібні”, - ділиться думками Ірина Коваленко.
В особливо скрутному становищі під час пандемії опинилися представники вразливих категорій осіб, що проживають у громаді. За словами Анни Кіхтєєвої, ексдепутатки місцевої ради, cпочатку соціальні працівники, котрі працюють із цими категоріями – людьми похилого віку, особами з інвалідністю, сім’ями, які знаходяться в складних життєвих обставинах (СЖО) – просто не знали, як діяти. Проте почали з того, що за кожним соціальним працівником закріпили певну частину території, де вони обійшли всі будинки і зробили реєстр осіб 60+ років, які перебувають в зоні ризику. Таким чином, було сформовано повну базу даних.
Також у березні-квітні 2020 року було вирішено не чекати оформлення документів для взяття людей на обслуговування соціальними працівниками. «У період пандемії ми починали працювати одразу. Офіційно людина ще не була в нас на обліку, але ми вже її обслуговували», - розповідає представниця Центру надання соціальних послуг (ЦНСП). Ця установа надає послуги людям, що належать до різних вразливих категорій, зокрема особам похилого віку, особам з інвалідністю від 18 років і старшим. Такі люди обслуговуються працівниками відділення соціальної допомоги вдома, а також безпосередньо в центрі на денному стаціонарі, де отримують послуги університету третього покоління, фізично-профілактичні та оздоровчі послуги. У лютому 2020-го року, якраз перед початком пандемії, у ЦНСП було відкрито 2 нових відділення – комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю та відділення з надання соціальних послуг сім’ям у СЖО. Але якщо з початком пандемії соціальні послуги вдома продовжили надавати, то ці відділення денного перебування довелося закрити на карантин, адже приміщення центру невеликі і дотримуватися соціальної дистанції у них неможливо. Заняття почали проводити дистанційно, а долучитися до них могли ті, у кого є мобільний зв’язок та інтернет. Але фізкультурно-оздоровчі послуги перестали надавати, оскільки умови для цього є лише у приміщеннях центру. Люди, які їх потребували, на жаль, постраждали від цих вимушених змін. Щодо комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю, з березня до липня 2020-го року їхні заняття також проходили онлайн - через фейсбук і вайбер, де реабілітолог викладав всі завдання і матеріали для дітей. Але наприкінці червня 2020 року було подано заяву в профільну комісію міської ради і протоколом №12 від 4 липня вона прийняла рішення надати дозвіл на очне навчання й обслуговування дітей. Приміщення відділення досить велике і там були створені спеціальні відгороджені зони задля дотримання карантинного режиму – і далі заняття вже проводились офлайн.
Попит на соціальні послуги вдома під час пандемії, безумовно, зріс. Проте, крім безпосередньо послуг, соціальні працівники вели активну інформаційно-роз’яснювальну роботу з їх отримувачами: розповідали, яких профілактичних заходів треба дотримуватись, як діяти у випадку захворювання, розповсюджували пам’ятки серед населення. Для самих працівників ЦНСП також проводились просвітницькі заходи, їх повністю забезпечували засобами індивідуального захисту. В результаті якісно проведеної роботи за весь період пандемії не було жодного хворого на коронавірус ні серед соціальних працівників, ні серед отримувачів послуг.
Ще одна проблема, з якою зіштовхнулася Сіверська громада під час карантину, - це припинення транспортного сполучення, що додало навантаження на соціальних працівників. У громаді є села, значно віддалені від міста, у якому знаходяться аптеки. Тому соціальні працівники купували ліки своїм підопічним і розвозили їм по домівках. А Програма ООН з відновлення і розбудови миру (ПРООН) та гуманітарна місія «Проліска – Часов Яр» значно полегшили їм це завдання, адже забезпечили велосипедами і навіть подарували один електровелосипед для найбільш віддаленого села Єгорівка. Також від ПРООН ЦНСП отримав бахилонадягач і термоплівку для автоматичного бахилонадягача. Окрім того, в рамках участі в проєкті «Спільно» установа отримала зволожувач повітря, два інфрачервоних безконтактних термометри і бактерицидний опромінювач, а в результаті договору з Міжнародною організацією міграції - 5 наборів для миття рук. Варто зазначити, що соцпрацівники ЦНСП допомагали з доставкою ліків не лише своїм підопічним, а й іншим мешканцям громади, які опинилися у скрутному становищі. «Одній соціальній працівниці ми доручили доставляти ліки за спеціальними рецептами людям, яким вони були конче необхідні - інсулінозалежним та онкохворим. Вона займалася цим, поки пандемія не пішла на спад», - згадує представниця центру. Із проблемою ліків після припинення транспортного сполучення зіштовхнулися і особи з інвалідністю, що страждають на психічні розлади, які у зв’язку з карантином повернулися додому із спецустанов. Вони приймають препарати, які, за процедурою, отримують за рецептом свого лікуючого лікаря після регулярних візитів і обстеження. Вихід із ситуації знайшли такий: місцеві сімейні лікарі проводили самостійний огляд цих пацієнтів, після чого лікарі психоневрологічного диспансеру виписували електронні рецепти; а вже потім соцпрацівник за рецептом отримував ці медикаменти у аптеці. Аналогічний алгоритм застосовували і для інсулінозалежних осіб. А людей, котрі потребували гемодіалізу, двічі на тиждень транспортували на цю процедуру.
Ще одна вразлива група - це сім’ї, котрі опинилися у складних життєвих обставинах (СЖО). В період карантину це були практично всі багатодітні сім’ї. Адже єдиним годувальником у них найчастіше виступає батько, котрий працює на заводі чи іншому підприємстві, розташованому в місті. Під час карантину всі вони припинили свою роботу – і такі сім’ї залишилися без засобів для існування. Для допомоги їм міська рада розробила і затвердила відповідне положення, згідно з яким щомісяця протягом квітня, травня і червня 2020 року року всім багатодітним сім’ям виділяли продуктові набори з розрахунку на кількість дітей у сім’ї. Аналогічними наборами були забезпечені діти, що повернулися з інтернатних закладів. Окрім того, сім’ї в СЖО отримували допомогу наборами від фонду UNICEF та гуманітарної місії «Проліска – Часов Яр». Ця місія також забезпечила житлом тих людей, які не мали належних умов для проживання вдома у зимовий період і яких під час карантину не могла прихистити місцева лікарня, як це було раніше. В той же час людям похилого віку та особам з інвалідністю продуктовими наборами також допомагали мережі магазинів, зокрема АТБ. Представники продуктових мереж адресно доставляли їм таку допомогу.
Розповідаючи про те, яку допомогу отримала громада, заступниця з гуманітарних питань Ірина Коваленко каже, що хоча на початку пандемії їм доводилося самим закуповувати все необхідне за свої кошти, проте потім допомоги було достатньо. Її надавали і приватні благодійники, і міжнародні благодійні організації, і область, і департамент соціального захисту населення. Так, наприклад, громаді допомагали тестами для виявлення COVID-19, а UNICEF направив у міську раду засоби індивідуального захисту та дезінфекції, які потім були розподілені все між усіма закладами й установами. Допомагали також такі організації як «Людина в біді», ACTED і «Тріангль Женерасьон Юманітер».
Підсумовуючи, ексдепутатка місцевої ради Анна Кіхтєєва зазначає, що найважливіше із зробленого в громаді за період пандемії – це реєстр осіб із вразливих груп, які потребують допомоги. «Усім новоствореним громадам треба починати з цього. Потрібно самим напрацьовувати базу, спілкуватися з населенням громади, щоб розуміти, що і на якій вулиці у громаді відбувається», - підкреслила вона.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у межах проєкту “Посилення потенціалу громад реалізовувати системні зміни у сфері безпеки, пов’язані з пандемією COVID-19 та особливими загрозами і потребами вразливих груп населення”. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду “Відродження”.
