Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну кардинально змінило безпекову ситуацію в територіальних громадах. Традиційні підходи до забезпечення безпеки виявились недостатніми в умовах активних бойових дій, масового внутрішнього переміщення населення та руйнування критичної інфраструктури. Аналіз поточної ситуації виявляє системні проблеми, які вимагають комплексного вирішення та переосмислення наявних безпекових практик.
До 2022 року безпекові програми здебільшого фокусувались на питаннях громадського порядку, профілактиці правопорушень та базовому цивільному захисті. Проте повномасштабна війна змусила переосмислити саме поняття безпеки та створити нові механізми її забезпечення. За даними дослідження, проведеного Інститутом миру і порозуміння, відбулася суттєва трансформація як у структурі безпекових програм, так і в складі залучених стейкхолдерів. Особливо помітними стали зміни у прифронтових регіонах та деокупованих територіях, де місцева влада зіткнулася з безпрецедентними викликами. Експерти відзначають, що ця трансформація торкнулася не лише формальних аспектів, але й змінила саме розуміння безпеки в громадах - від суто фізичного захисту до комплексного підходу, що включає соціальну згуртованість, психологічну стійкість та інформаційну безпеку.
Основні тенденції трансформації
Зростання усвідомлення важливості безпекових питань
Помітною тенденцією стало суттєве підвищення пріоритетності безпекових питань у порядку денному територіальних громад. За даними дослідження, 78% представників місцевого самоврядування відзначають кардинальну зміну свого ставлення до питань безпеки після початку повномасштабного вторгнення. Аналіз місцевих бюджетів показує зростання частки видатків на безпекові програми в середньому на 150-200% порівняно з довоєнним періодом. Спостерігається активізація громад у пошуку нових підходів до забезпечення безпеки, включаючи впровадження інноваційних технологічних рішень. Важливим аспектом є зростання розуміння необхідності комплексного підходу до безпеки, що включає як фізичні, так і соціальні компоненти. У багатьох громадах створюються спеціалізовані підрозділи з питань безпеки та призначаються відповідальні особи на рівні керівництва. Експерти відзначають якісну зміну в підходах до планування безпекових заходів, з більшим акцентом на превентивні заходи. Позитивною тенденцією є також зростання готовності громад до міжмуніципальної співпраці у сфері безпеки. Важливим фактором є підвищення рівня залучення громадськості до обговорення та прийняття рішень з безпекових питань.
Запит на експертизу
У територіальних громадах спостерігається безпрецедентне зростання попиту на професійну експертизу в сфері безпеки. Кількість звернень до експертних організацій збільшилась утричі порівняно з 2021 роком, що свідчить про якісну зміну підходів до планування безпекових заходів. Особливо помітним є зростання інтересу до міжнародного досвіду забезпечення безпеки громад в умовах збройних конфліктів. Дослідження показує, що 82% громад активно шукають можливості для залучення зовнішніх експертів до розробки та оцінки своїх безпекових програм. Важливою тенденцією стало формування постійних експертних груп при органах місцевого самоврядування, які забезпечують професійний супровід безпекових ініціатив. Спостерігається активний розвиток партнерських відносин між громадами та науково-дослідними установами у сфері безпеки. Експерти відзначають підвищення якості запитів на експертну підтримку – від загальних консультацій громади переходять до запитів на вирішення конкретних безпекових проблем. Важливим аспектом є зростання готовності громад інвестувати в експертну підтримку, виділяючи на це окремі бюджетні кошти. Помітною є тенденція до формування міжмуніципальних експертних мереж для обміну досвідом та спільного вирішення безпекових викликів. Критичним фактором успіху стає здатність громад ефективно впроваджувати отримані експертні рекомендації.
Розвиток окремих напрямків безпеки
Аналіз демонструє занурення громад у розвиток специфічних напрямків безпеки, особливо у сфері протимінної діяльності. . Якщо говорити мовою цифр, то за 2023 рік створено 45 нових навчальних програм з протимінної безпеки, які охопили понад 100 000 жителів громад. Також акцент у зусиллях громад помітний щодо побудови інфраструктури (йдеться переважно про укриття та системи оповіщення), водночас, менше уваги приділяється, приміром, питанням надання першої медичної допомоги, м’яким компонентам безпеки. Експерти відзначають якісне покращення координації між різними службами реагування на надзвичайні ситуації. Спостерігається активний розвиток волонтерських ініціатив у сфері безпеки, особливо в напрямку навчання населення основам безпечної поведінки. Критичним фактором успіху залишається здатність підтримувати досягнутий прогрес та забезпечувати сталий розвиток цих напрямків.
Збільшення кількості фахівців з безпеки
Позитивною тенденцією стало суттєве розширення кадрового потенціалу у сфері безпеки завдяки інтеграції ветеранів та активних представників ВПО. Особливо цінним є залучення людей з практичним досвідом роботи в умовах бойових дій та надзвичайних ситуацій. Дослідження показує, що наявність у громаді фахівців з військовим досвідом підвищує ефективність планування безпекових заходів. Важливою тенденцією стало формування постійних команд безпеки, які поєднують досвід військових, рятувальників та цивільних експертів. Спостерігається активний розвиток програм перекваліфікації та додаткового навчання для фахівців безпекового сектору. Критичним фактором залишається здатність громад забезпечити належні умови праці та професійного розвитку для залучених фахівців.
Ці тренди створюють основу для трансформації системи безпеки територіальних громад України та підвищення їх стійкості в умовах триваючої війни. Важливим завданням залишається підтримка та розвиток цих тенденцій через системну роботу на всіх рівнях.
Водночас, можна говорити про ряд викликів у роботі з безпековим середовищем у громадах.
Відсутність цілісного розуміння системи безпеки в громаді
Дослідження показує критичну тенденцію до фрагментарного розуміння безпеки в територіальних громадах, що проявляється у надмірній концентрації на фізичних аспектах захисту населення. За даними аналізу безпекових програм, 65% громад зосереджують свої зусилля виключно на створенні та обладнанні укриттів, ігноруючи інші важливі компоненти безпеки. Особливо помітним є нехтування питаннями інформаційної безпеки – лише 15% громад включають відповідні заходи до своїх програм. Відсутність комплексного підходу призводить до вразливості громад перед гібридними загрозами, включаючи дезінформацію та кібератаки. Аналіз бюджетних витрат показує, що в середньому 80% коштів, виділених на безпеку, спрямовується на фізичний захист, тоді як на розвиток "м'яких" компонентів безпеки припадає менше 5%. Така незбалансованість призводить до зниження загальної стійкості громад та їхньої здатності протистояти комплексним загрозам. Важливим фактором є також відсутність методології оцінки ефективності безпекових заходів, що не дозволяє громадам об'єктивно оцінювати результативність своїх програм. Необхідним є створення єдиної системи індикаторів безпеки, яка б враховувала всі аспекти захисту громади – від фізичної безпеки до соціальної згуртованості.
Неадаптованість безпекових програм
Також серед викликів можна виділити нездатність багатьох громад адаптувати свої безпекові програми до нових реалій повномасштабної війни. Статистика показує, що 47% громад західних областей продовжують працювати за документами, розробленими до лютого 2022 року, які не враховують сучасних загроз та викликів. Аналіз змісту безпекових програм демонструє, що навіть оновлені документи часто являють собою формальне доопрацювання старих версій без врахування реального досвіду війни. В багатьох випадках програми не містять механізмів реагування на специфічні воєнні загрози, такі як ракетні обстріли чи дії диверсійно-розвідувальних груп. Дослідження виявило, що лише 25% громад мають актуальні плани евакуації населення, які враховують досвід проведених евакуацій з інших регіонів. Відсутність системного підходу до оновлення безпекових програм особливо помітна у питаннях взаємодії з військовими адміністраціями та підрозділами територіальної оборони. Процедури координації дій різних структур часто залишаються неврегульованими або описаними надто загально. Суттєвою проблемою є також відсутність механізмів швидкого внесення змін до безпекових програм у відповідь на нові виклики. Є необхідність створення гнучкої системи планування безпеки, яка б дозволяла оперативно реагувати на зміни безпекового середовища.
Зниження довіри до інституцій
Критичною тенденцією стало суттєве падіння рівня довіри населення до державних органів та місцевої влади у сфері безпеки. Досить гостро це проявляється у питаннях евакуації та виконання безпекових приписів, коли частина населення ігнорує рекомендації влади через недовіру до їхньої обґрунтованості. Аналіз звернень громадян показує, що найбільше нарікань викликає непрозорість процесу прийняття рішень у безпековій сфері та відсутність чіткої комунікації щодо наявних загроз. У деокупованих територіях ситуація ускладнюється негативним досвідом взаємодії з органами влади під час окупації. Вочевидь, відновлення довіри вимагає не лише покращення якості безпекових послуг, але й суттєвого підвищення прозорості та підзвітності органів влади. Спостерігається прямий зв'язок між рівнем довіри та ефективністю впровадження безпекових заходів - громади з вищим рівнем довіри демонструють кращі показники готовності до надзвичайних ситуацій. Необхідним є впровадження систем громадського контролю та регулярного звітування про використання ресурсів у безпековій сфері.
Кадровий дефіцит
Попри тенденцію до збільшення кількості фахівців з безпеки, відчувається нестача людей загалом, а зокрема, спеціалістів з кризового менеджменту, фахівців з кібербезпеки. Значна частина досвідчених працівників мобілізувалися або виїхали з території громади через бойові дії, що створило додатковий тиск на систему безпеки. Аналіз показує, що існуючі програми підготовки фахівців не відповідають сучасним вимогам та не враховують специфіку роботи в умовах війни. У більшості громад відсутні системні підходи до підвищення кваліфікації працівників безпекового сектору. Ситуація ускладнюється низьким рівнем оплати праці та відсутністю ефективних механізмів мотивації фахівців. Є також потреба в розвитку механізмів залучення ветеранів та досвідчених військових до роботи в безпековому секторі громад. Критичною є проблема утримання кваліфікованих кадрів, особливо в умовах конкуренції з приватним сектором та міжнародними організаціями.
Фінансові обмеження
Недостатність фінансових ресурсів стала одним з ключових факторів, що обмежують розвиток безпекових програм у територіальних громадах. Дослідження показує, що 22.7% громад зафіксували значне зниження фінансових можливостей у 2023 році, при цьому потреби у фінансуванні безпекових заходів зросли в 3-5 разів. В прифронтових регіонах ситуація особливо критична – деякі громади втратили до 70% дохідної частини бюджету. Аналіз бюджетних витрат показує, що більшість громад змушені перерозподіляти кошти з інших програм розвитку на забезпечення базових безпекових потреб. Важливим є також розвиток інструментів державно-приватного партнерства у сфері безпеки. Необхідним є впровадження системи оцінки ефективності безпекових витрат та розвиток механізмів прозорого бюджетування.
Низька увага до питань згуртованості
Недооцінка важливості соціальної згуртованості у безпековому контексті стала помітною для багатьох територіальних громад. У більшості випадків громади не мають інструментів для оцінки рівня соціальної згуртованості та її впливу на безпекову ситуацію. Ігнорування соціальних аспектів безпеки може призвести до довгострокових негативних наслідків для стійкості громад. Важливим фактором є відсутність розуміння взаємозв'язку між соціальною згуртованістю та ефективністю реагування на кризові ситуації. Дані показують, що в громадах з низьким рівнем згуртованості ефективність евакуаційних заходів нижча. Необхідним є впровадження системного підходу до розвитку соціальної згуртованості як невід'ємної частини безпекових програм. Критичною є потреба в розробці методології оцінки впливу соціальної згуртованості на безпекову ситуацію.
Проблеми сприйняття безпеки населенням
Дослідження виявляє суттєві розбіжності між офіційними підходами до безпеки та їх сприйняттям населенням. За даними опитувань, 65% жителів громад не розуміють повною мірою логіку та необхідність впроваджуваних безпекових заходів. Особливо проблемним є сприйняття превентивних заходів безпеки, які часто розглядаються як надмірні обмеження. Аналіз звернень громадян показує, що найбільше нерозуміння викликають вимоги щодо облаштування укриттів та обмеження пересування в певні періоди. У багатьох випадках населення демонструє скептичне ставлення до офіційних оцінок рівня загроз, особливо в регіонах, віддалених від лінії фронту. Експерти відзначають необхідність розробки нових підходів до комунікації з населенням щодо безпекових питань. Важливим фактором є відсутність систематичної роботи з вивчення громадської думки та врахування потреб різних груп населення при плануванні безпекових заходів. Спостерігається прямий зв'язок між рівнем розуміння безпекових заходів та готовністю населення їх дотримуватися. Необхідним є впровадження освітніх програм з питань безпеки для різних вікових та соціальних груп. Критичною є потреба в розробці механізмів зворотного зв'язку та врахування громадської думки при плануванні безпекових заходів.
Узагальнення тенденцій трансформації
Аналіз виявлених трендів та викликів демонструє складну динаміку трансформації безпекового середовища в територіальних громадах України. Спостерігається чітка взаємодія між позитивними та негативними факторами – наприклад, брак експертизи стимулює зростання запиту на професійні знання, а кадровий дефіцит частково компенсується залученням досвідчених ветеранів та ВПО. Помітною є регіональна специфіка трансформацій – громади, що знаходяться ближче до лінії фронту, демонструють більш швидку адаптацію безпекових програм, тоді як віддалені регіони часто зберігають інерційність довоєнних підходів. Важливо відзначити, що більшість викликів мають системний характер і потребують комплексного вирішення на різних рівнях управління. Приміром, першими кроками можуть бути такі:
- Розробка комплексних програм безпеки, що охоплюють усі аспекти захисту громади.
- Створення ефективних механізмів адаптації безпекових програм.
- Впровадження системи моніторингу та оцінки ефективності безпекових заходів.
- Розвиток програм підготовки фахівців з безпеки.
- Розвиток міжмуніципального співробітництва.
Підготувала Катерина Єрошенко. На основі результатів дослідження «Трансформація безпекових програм територіальних громад України в умовах повномасштабного вторгнення: виклики та перспективи / Інститут миру і порозуміння. Київ, 2024. 48 с.»
